Ми, мабуть, як ніхто інші, знаємо, що лицемірство – це не почуття.
Це – інструмент. Потужний, небезпечний і, на жаль, життєво необхідний, коли століттями живеш поруч із тим, хто прагне тебе знищити. Історія не дала нам розкоші завжди бути абсолютно відвертими. Відвертість для нас занадто часто означала смерть.
Тому ми навчилися.
Спочатку ми навчилися лицемірству заради виживання. Це був прагматизм поневолених. Ми навчилися говорити не те, що думаємо, а те, що дозволить нам пережити ще один день, посіяти хліб, виростити дітей. Це була стратегія, яка дозволила нашому народу не зникнути з лиця землі, коли імперія намагалася стерти нас з карти.
Потім ми навчилися лицемірству заради захисту інших. Це була наша "соціальна грація". Ми вдягали маску байдужості, щоб приховати сусіда від ката. Ми говорили "не знаю", щоб врятувати повстанця. Наша "нещирість" ставала актом найвищого милосердя, щитом, який прикривав не себе, а свою громаду, своїх "своїх".
І, нарешті, ми довели лицемірство до рівня мистецтва, перетворивши його на сховище. Це стало нашим суверенітетом. Коли ворог намагався залізти нам у душу, нав'язати свою мову, свою культуру, свою правду, ми навчилися створювати за ширмою зовнішньої лояльності свій внутрішній, недоторканий світ.
Ми навчилися ховати за цією бронею своє серце, свою мову, свої пісні, свою справжню суть. Це було наше право залишитися собою, коли все навколо намагалося нас змінити.
Це той інструмент, який допоміг нам вижити. Але будь-який інструмент є небезпечним. І сьогодні, коли ми будуємо власну, вільну та відкриту країну, наша найскладніша задача – навчитися розрізняти, коли ця броня все ще є необхідним захистом від зовнішнього ворога, а коли вона стає кліткою, що заважає нам будувати довіру між своїми.
Ми маємо навчитися знімати цю маску одне з одним, щоб нарешті побудувати той світ, заради якого наші предки так майстерно вчилися її носити.
Але ця війна, та, що триває зараз, дала нам новий інструмент. Значно гостріший, значно небезпечніший, але й значно чесніший. Це – наша ненависть.
Це ненависть нового виду. Вона не спалює нас зсередини, не засліплює очі люттю, не перетворює нас на тих, кого ми зневажаємо.
Ні.
Це холодна, кристалічна, сфокусована сила. Це той холодний розрахунок, який народжується з глибокого, остаточного розуміння природи зла. Це та сила, яка виховує всередині нас волю протистояти не лише тим, хто зараз намагається нас знищити, а й тим силам, що набагато більші за них.
І ця сила, так, вона буде знищувати. Навіть після того, як війна закінчиться нашою перемогою. Вона буде знищувати будь-яку спробу знову нав'язати нам свою волю, будь-яку спробу знецінити наше життя, будь-яку спробу повернути нас у колоніальне рабство.
Але вона вперше буде знищувати не нас.