Привіт, привіт, мої любі маленькі слухачі та їхні турботливі дорослі! 👋 Це знову я, ваш друг, який дуже любить говорити про важливі речі просто і цікаво, щоб вам було класно і безпечно у нашому великому світі! Ми з вами вже справжні мандрівники у нашому великому "Будинку Безпеки", правда ж? Ми дослідили стільки різних "кімнат" і дізналися про безліч суперважливих правил. Наші знання роблять нас сильнішими та впевненішими!
Ми вже трошки заглядали до "кімнати" спілкування. Спілкування – це така важлива частина нашого життя, як ми говоримо одне з одним, просимо про щось, ділимося радістю чи сумом. Але іноді, як у будь-якій "кімнаті" будинку, там можуть ховатися такі собі "хитрі" запитання або слова. Це те, що називається маніпуляцією. Це ніби хтось хоче вплинути на вас, щоб ви зробили щось або подумали так, як хоче він, але робить це не прямо, а якимись прихованими способами, ніби маленькі "закляття" зі слів.
Діти віком від 8 до 10 років саме дуже активно вчаться спілкуватися та розуміти інших людей. Їхній "соціальний інтелект" (це ніби вміння розуміти, як поводитися з людьми) дуже швидко розвивається. І вони починають краще розуміти, як їхні слова та дії можуть впливати на почуття інших людей. У цьому віці їм також дуже хочеться самоствердитися, отримати визнання, бути "своїм" у групі. І коли вони тільки вчаться, як правильно спілкуватися, вони можуть спробувати різні способи, щоб отримати те, чого хочуть.
Іноді діти можуть використовувати маніпуляцію, щоб ніби "промацати" межі – перевірити, чи можна їх обійти. Це ніби дитина дивиться: "А що буде, якщо я зроблю так? Чи дозволять мені? Чи поступляться дорослі?". Це частина такої важливої теми, як "перевірка меж" у сім'ї.
Головна мета такої "хитрості" – це отримати бажане. Це може бути дозвіл на щось, іграшка, цукерка, або просто можливість не робити те, що не хочеться. Це ніби спроба отримати це не прямим шляхом, а таким... обхідним.
Чому ж діти використовують саме такі "хитрощі"? Важливо пам'ятати, що діти не завжди роблять це, бо хочуть бути злими. Іноді вони просто не знають іншого, більш чесного способу отримати те, чого хочуть. Можливо, їм страшно отримати відмову, якщо вони попросять прямо. Або їм здається, що "хитрий" спосіб спрацює краще. Іноді вони бачили, як інші люди (навіть дорослі!) використовують подібні "хитрощі", і просто копіюють їх.
Сімейне середовище може стати таким собі "тренувальним майданчиком" для маніпуляцій, якщо вони там "працюють". Якщо дитина бачить, що її "хитрощі" допомагають отримати бажане вдома, вона може почати використовувати їх частіше. Це ніби дитина вчиться: "О! Це спрацювало! Значить, тут можна так робити!".
Іноді за маніпулятивною поведінкою стоять незадоволені потреби дитини – наприклад, потреба в увазі, в визнанні, в контролі, або просто невміння висловлювати свої емоції та бажання чесно.
Давайте розглянемо деякі з цих "хитрих" запитань і тактик.
1. Запитання, що "тиснуть" на любов або викликають почуття провини
Почуття провини – це ніби сильний "важіль", який можна використовувати. Провина змушує людину відчувати себе відповідальною за чиїсь погані емоції, розчарування або за те, що вона нібито "не відповідає очікуванням".
Діти досить швидко можуть зрозуміти, що змусити дорослого (особливо батьків!) або іншу дитину відчути провину – це може допомогти отримати те, що вони хочуть. Якщо такий спосіб спрацьовує і дитина отримує іграшку, дозвіл чи уникає чогось, то вона може почати використовувати цю "хитрість" частіше. Це вже не просто прохання, це ніби спроба керувати рішенням іншої людини, тиснучи на її почуття.
Ось приклади таких "хитрих" запитань, що апелюють до любові чи обов'язку, щоб викликати провину:
- "Якби ти мене справді любив(ла)/цінував(ла), ти б... (зробив(ла) це для мене/не робив(ла) того)?" Підтекст: якщо не зробиш, значить, не любиш/не цінуєш, і це твоя вина, що я страждаю.
- "Ти ж не хочеш, щоб я засмутився(лася)/плакав(ла), правда?" Підтекст: якщо я засмучуся/заплачу, це буде через тебе, і ти будеш у цьому винний.
- "Якщо ти мене любиш, то купиш..." Підтекст: твоя любов залежить від того, чи купиш ти мені це.
- "Ти ж обіцяв(ла)! Чому ти мене завжди підводиш?" Підтекст: ти винен, бо не дотримав обіцянки і розчарував мене.
- "Тобі мене зовсім не шкода?" Підтекст: якщо тобі не шкода, ти черствий, і це погано.
- "Дивись, до чого ти мене довів(ла)!" Пряме звинувачення у своїх почуттях чи стані.
Як захиститися від таких "хитрих" запитань, що викликають провину:
Як поводитися, коли хтось використовує такі "хитрощі"?
Ці поради корисні як для дорослих (якщо дитина так запитує), так і для дітей (якщо інша дитина так робить). Адже знати – це вже велика суперсила!
- Зберігайте спокій, як справжній супергерой! Не кричіть, не ображайтеся відразу. Емоції – це саме те, чим можуть спробувати "зловити". Спокійна реакція не підкріплює маніпулятивну поведінку.
- Слухайте своє внутрішнє відчуття! Це ваш найвірніший компас безпеки! Якщо після запитання ви раптом відчуваєте провину, хоча нічого поганого не робили, або вам незручно відмовити, хоча хочете, – це може бути ознака маніпуляції. Ваше внутрішнє відчуття підказує, що щось не так.
- Не виправдовуйтесь занадто багато! Якщо ви впевнені у своєму рішенні, не потрібно довго пояснювати, чому ви так робите. Коротка, чітка відповідь ефективніша за тривалі дискусії. Скажіть просто і зрозуміло, як є.
- Встановлюйте чіткі межі. Спокійно, але твердо відмовляйте, якщо запит неприйнятний. Важливо бути послідовними і не піддаватися на тиск, сльози чи істерики, якщо це частина маніпуляції. Це ніби ви показуєте: "Ось тут мій кордон, і я його захищаю".
- Можна м'яко назвати те, що відбувається (особливо зі старшими дітьми). Пропозиція (для дорослих) спробувати сказати: "Мені здається, ти зараз намагаєшся змусити мене відчути себе винним(ою), щоб я погодився(лася). Давай поговоримо про те, що ти насправді хочеш, без хитрощів?". Це допомагає дитині усвідомити свою поведінку.
- Використовуйте "Я-повідомлення". Дорослі можуть говорити про свої почуття: "Мені неприємно, коли ти так кажеш. Я відчуваю тиск/засмучення". Це допомагає показати свою реакцію, не звинувачуючи іншого.
- І, найголовніше, про це важливо говорити! Якщо ви, як дитина, відчуваєте, що вас змушують почуватися винним або використовують такі "хитрощі" – ОБОВ'ЯЗКОВО розкажіть про це дорослому, якому довіряєте! Ваші батьки, вчитель, шкільний психолог – це ваші найбільші помічники! Вони допоможуть розібратися і підкажуть, що робити далі.
2. Запитання, що викликають почуття сорому
Сором – це теж дуже сильне почуття, яке змушує нас відчувати себе "не такими", "гіршими" за інших. Маніпулятори, включаючи дітей, можуть використовувати це почуття, щоб змусити вас зробити щось або змінити свою поведінку. Іноді це може бути "хибний сором", коли вас змушують соромитися того, що насправді не є поганим.
Приклади "соромних" запитань:
- "А чому всі хотіли йти грати, а ти відмовився? Тобі що, з нами нецікаво?" Підтекст: Ти не такий, як усі, ти не хочеш бути з нами, і це соромно.
- "Ти що, досі граєшся цими дитячими іграшками? Всі вже давно грають в [іншу гру]." Підтекст: Твої захоплення "дитячі", ти "незрілий", і це соромно.
- "Тобі не соромно так погано вчитися? Он Марійка – відмінниця!" Підтекст: Ти погано вчишся, ти не такий розумний, як інші, і це соромно.
- "Ти що, боїшся сказати правду/зробити це? Такий великий, а боягуз?" Це класичне "взяти на слабо". Підтекст: Ти "боягуз", ти "слабак", і це соромно.
- "Чому ти такий мовчазний/сором'язливий? З тобою щось не так?" Підтекст: Твій характер "неправильний", і це соромно.
- "Якщо ти не поділишся, всі подумають, що ти жадібний. Ти ж не хочеш цього?" Підтекст: Якщо не поділишся, тебе вважатимуть поганим, і це соромно.
Коли хтось постійно змушує тебе почуватися соромно, особливо за те, що є частиною тебе (як зовнішність, характер, родина), це може сильно зіпсувати твоє уявлення про самого себе.
Як захиститися від запитань, що змушують соромитися:
Ви – супергерої безпеки, а знання – це ваша суперсила! Ось що ви можете зробити, коли хтось ставить вам таке "соромне" запитання:
- Зверніть увагу, як ви почуваєтеся всередині! Це найперший і найважливіший крок. Якщо після запитання вам стало неприємно, захотілося "сховатися", ви відчули себе маленьким або ніби з вами щось не так – це може бути саме таке "соромне" запитання! Довіряйте своїм почуттям!
- Згадайте, що сором може бути "хибним". Це значить, що хтось намагається змусити вас соромитися того, за що соромитися не треба! Ви маєте право бути собою, мати свої захоплення (навіть якщо хтось вважає їх "дитячими"), мати свою родину, яка відрізняється від інших, і не робити те, чого ви не хочете або що є небезпечним! Ви не "слабак", якщо відмовляєтеся робити щось ризиковане! Це сміливість – дбати про свою безпеку!
- Зупиніться і подумайте перед тим, як відповісти. Не відповідайте одразу, особливо якщо вам емоційно важко. Візьміть паузу.
- Використовуйте своє супергеройське вміння казати "Ні!". Ви маєте повне право відмовитися робити те, чого не хочете, або погоджуватися зі злими словами. Скажіть просто і чітко: "Ні, я цього не буду робити." "Ні, мені це не цікаво." "Ні, я не вважаю, що маю цього соромитися." Не треба вигадувати багато виправдань!
- Можете м'яко назвати те, що відбувається. Якщо відчуваєте в собі сили, можете спробувати сказати щось на кшталт: "Мені здається, ти намагаєшся змусити мене соромитися". Але це не обов'язково, головне – захистити себе.
- Найголовніше – розкажіть дорослому, якому довіряєте! Ваші батьки, вчитель, шкільний психолог – це ваші найбільші помічники. Якщо хтось постійно ставить вам запитання, які змушують вас почуватися соромно, якщо вас ображають чи "беруть на слабо", обов'язково розкажіть їм! Вони допоможуть вам розібратися з цими почуттями і підкажуть, що робити далі.
3. Запитання, що допомагають уникнути відповідальності
Іноді люди можуть ставити запитання не для того, щоб щось дізнатися, а щоб не робити те, що потрібно зробити, або щоб не відповідати за свій вчинок. Це ніби спроба "втекти" від відповідальності за свої справи або помилки. Це частина того, що називають "іншими тактиками маніпулятивних запитань".
Приклади таких "хитрих" запитань:
- "А чому небо блакитне? А чому трава зелена?" (коли треба робити щось неприємне). Це ніби спроба відволікти увагу від завдання.
Діти можуть використовувати такі тактики, бо їм просто ліньки робити щось, або вони вважають це нудним, або їм страшно, що вони не впораються.
Ще один куточок цього світу, який теж тісно пов'язаний з небажанням брати на себе відповідальність за справи чи помилки. Це тактика, яка називається затягування часу або відволікання уваги!
Уявіть собі таку ситуацію: дорослий просить вас прибрати іграшки, а у відповідь чує: "А чому небо блакитне? А чому трава зелена?".
Іноді діти можуть ставити такі запитання не для того, щоб справді дізнатися відповідь, а щоб не робити те, що потрібно зробити саме зараз. Це ніби спроба "заговорити зуби" або відкласти виконання завдання, сподіваючись, що дорослий відволічеться і забуде про прибирання.
Чому так відбувається?
Діти можуть використовувати такі "хитрощі", бо їм просто ліньки, або завдання здається нудним. Іноді їм може бути страшно, що вони не впораються. Або вони просто ще не знають, як інакше сказати, що не хочуть щось робити.
Це ніби перевірка меж: а що буде, якщо я спробую відволікти?
Чи "спрацює"?
А як це відчувається для того, хто просив про щось, а його намагаються відволікти? Це може викликати роздратування або відчуття, що тобою маніпулюють, намагаючись уникнути відповідальності. Може з'явитися відчуття, що тебе не слухають і не поважають твоє прохання чи рішення.
Знати про такі "хитрощі", як затягування часу запитаннями не по темі, – це ще одна важлива цеглинка у вашому великому будинку безпеки.
Як діяти: довіряйте своїм очам, вухам і пам'яті – якщо ви точно знаєте, що є завдання, довіряйте собі!
Як захиститися, коли хтось намагається уникнути відповідальності:
Мої маленькі супергерої! Знати про такі "хитрощі" – це вже частина захисту! Ось що ви можете зробити:
- Довіряйте своїм очам, вухам і своїй пам'яті! Якщо ви точно знаєте, що хтось зробив щось, або що вам дали якесь завдання, довіряйте собі, навіть якщо інша людина намагається вас заплутати. Ви знаєте правду!
- Будьте наполегливі (але без злості!), якщо хтось намагається "відкупитися" від завдання запитаннями не по темі або вдає, що не почув. Можна спокійно і чітко повторити інструкцію або своє прохання. Наприклад, якщо мама каже прибрати іграшки, а ви чуєте запитання про небо, можна спокійно сказати: "Так, я почув(ла). Нам потрібно прибрати іграшки зараз". Не потрібно вступати в розмову про те, чому небо блакитне саме в цей момент. Або, якщо хтось каже, що не чув: "Я розумію, що ти кажеш, що не почув, але я чітко сказав прибрати іграшки. Будь ласка, зроби це". Говоріть спокійно, але впевнено.
- Використовуйте свою суперсилу – вміння казати "Ні!". Якщо хтось намагається перекласти на вас відповідальність або уникнути своєї справи за допомогою "хитрого" запитання, ви маєте право сказати "Ні!" такій несправедливості.
- Найголовніше – розкажіть про це дорослому, якому довіряєте! Ваші батьки, вчитель, шкільний психолог – це ваші найбільші помічники!
4. Маніпуляція під виглядом турботи
Іноді "хитрість" може ховатися за дуже приємними словами. Це коли хтось нібито турбується про вас, але насправді хоче отримати щось своє. Наприклад:
- "Ти ж не хочеш захворіти? Тоді віддай мені свою цукерку/морозиво." Ніби турбота про здоров'я, а насправді – бажання отримати ласощі.
- "Тобі ж важко це нести? Давай я тобі "допоможу" (і з'їм/заберу)." "Допомога" тут – просто прикриття.
- "Ти, мабуть, втомився(лася) грати цією іграшкою? Давай я пограю, щоб ти відпочив(ла)." Ніби турбота про ваш відпочинок, а насправді – бажання погратися вашою іграшкою.
Як це може відчуватися? Може бути дивно або незрозуміло, чому людина так говорить, якщо ви не втомилися. Може виникнути бажання поступитися, бо людина ніби добра і турботлива. Але може бути й відчуття, що вас обманюють, бо справжня мета ховається.
Як захиститися від "турботливих" хитрощів:
- Зверніть увагу на своє внутрішнє відчуття! Це ваш найвірніший компас! Якщо після таких "турботливих" слів вам стає незручно, ви відчуваєте тиск, або вам здається, що тут щось не так – зупиніться! Ваше внутрішнє відчуття підказує, що справжня мета – не турбота.
- Подумайте, яка справжня мета? Запитайте себе: "Цій людині справді важливо моє здоров'я/відпочинок, чи вона просто хоче цукерку/іграшку?".
- Використовуйте свою суперсилу – вміння казати "Ні!". Ви маєте повне право відмовити, навіть якщо пропозиція звучить як турбота. Скажіть спокійно: "Дякую за турботу, але я не хочу віддавати свою цукерку/іграшку".
- Найголовніше – обов'язково розкажіть про це дорослому, якому ви довіряєте!
5. Маніпуляція через компліменти (лестощі)
Іноді маніпуляція починається з дуже приємних слів – з компліменту! Наприклад:
- "Ти такий(а) розумний(а)/добрий(а)! Ти ж допоможеш мені з цим (насправді складним/неприємним) завданням?"
Навіщо це робиться? Щоб отримати те, що хочеться – допомогу із завданням, послугу. Коли тебе тільки-но похвалили, тобі може бути незручно сказати "Ні". Ніби якщо ти не допоможеш, то ти не такий вже й добрий чи розумний, як про тебе сказали. Це ніби створює такий собі "тиск".
Як захиститися від компліментів-хитрощів:
- Зверніть увагу на своє внутрішнє відчуття! Це ваш найвірніший компас! Якщо після компліменту і прохання вам стає незручно, або ви відчуваєте тиск, або просто щось здається не так – зупиніться!
- Розпізнайте схему: комплімент + прохання. Зверніть увагу, що спочатку звучать гарні слова про вас, а потім одразу йде запит. Спробуйте зрозуміти, яка справжня мета цього запитання.
- Використовуйте свою суперсилу – вміння казати "Ні!". Ви маєте повне право відмовити, навіть якщо перед цим вам сказали щось приємне. Скажіть спокійно: "Дякую за комплімент, мені приємно. Але я не можу зараз тобі допомогти". Вам не потрібно вигадувати багато виправдань.
- Не бійтеся здатися "поганим" за те, що відмовили. Пам'ятайте, що справжня доброта – це робити щось від щирого серця, а не тому, що тебе змусили.
- Найголовніше – обов'язково розкажіть про це дорослому, якому ви довіряєте!
6. Емоційний шантаж (слізки та істерики як "хитрість")
Іноді діти можуть використовувати сльози, істерики або навіть погрози ("Якщо не купите, я не буду їсти!") саме для того, щоб змусити дорослого змінити своє рішення. Це ніби "хитрість", яка розрахована на те, що дорослому стане незручно чи сумно від дитячих сліз чи криків, і він швидше поступиться, аби все це припинилося. Це теж спосіб тиску і перевірки меж.
Як захиститися від емоційного шантажу (коли сльози - це маніпуляція):
- Зберігайте спокій, як справжній супергерой! Не кричіть у відповідь.
- Слухайте своє внутрішнє відчуття! Якщо після чиїхось сліз або криків ви раптом відчуваєте провину, хоча нічого поганого не робили, або вам незручно відмовити – це може бути ознака маніпуляції.
- Встановлюйте чіткі межі. Спокійно, але твердо відмовляйте, якщо запит неприйнятний. Важливо бути послідовними і не піддаватися на тиск, сльози чи істерики, якщо це частина маніпуляції.
- Не виправдовуйтесь занадто багато!
- Можна м'яко назвати те, що відбувається (особливо зі старшими дітьми). Спробуйте сказати: "Мені здається, ти зараз намагаєшся змусити мене... [назвіть дію] за допомогою сліз. Давай поговоримо про те, що ти насправді хочеш, без хитрощів?".
- Використовуйте "Я-повідомлення". "Мені неприємно, коли ти так поводишся".
- Пауза перед реакцією. Не поспішайте відповідати.
- Ігнорування (в деяких безпечних випадках). Іноді, якщо це безпечно і доцільно, повне ігнорування істерики (наприклад, в магазині) може показати дитині, що цей метод не працює.
- І, найголовніше, розкажіть дорослому, якому довіряєте!
7. Елементи газлайтингу (коли вас змушують сумніватися у собі)
Це така "хитрість", коли хтось намагається змусити вас сумніватися у тому, що ви самі бачите, чуєте чи пам'ятаєте. Навіщо? Щоб вас заплутати і отримати над вами ніби "контроль".
Приклади:
- "Тобі не здалося? Може, ти все вигадав(ла)?"
- "Я такого не казав(ла). Ти, мабуть, неправильно мене зрозумів(ла)?"
- "Чому ти завжди так гостро реагуєш? Ти надто чутливий(а)!" (Це знецінення ваших почуттів).
Як захиститися: Довіряйте своїм очам, вухам і пам'яті! І обов'язково розкажіть дорослому, якщо хтось постійно змушує вас сумніватися у собі.
8. Інші тактики та комбінації
Діти (та й дорослі!) можуть використовувати різні "хитрощі" разом. Наприклад, спочатку похвалити, а якщо не спрацювало, то спробувати викликати провину. Важливо розуміти, що маніпуляція – це комплексне явище.
Особливою тактикою в сім'ї є використання розбіжностей між батьками. Це коли дитина знає, що мама і тато мають різні думки на щось, і йде питати того, хто, на її думку, швидше дозволить. Наприклад: "А мама/тато сказав(ла), що можна. Чому ти забороняєш?". Це ніби спроба отримати дозвіл або навіть спровокувати конфлікт між дорослими.
Є така "хитрість", яка називається вибіркове слухання. Це теж частина "інших тактик маніпулятивних запитань".
Уявіть собі таку ситуацію: дорослий просить вас прибрати іграшки. А у відповідь він чує запитання, яке насправді не запитання, а ніби спроба "не почути" те, що потрібно зробити.
Наприклад, хтось може сказати: "Ти казав(ла) прибрати іграшки? Ой, я не почув(ла)/не зрозумів(ла)". Це ніби людина вдає, що не чула або не зрозуміла прохання, хоча насправді все чула дуже добре.
Іноді діти можуть використовувати таку "хитрість", щоб не робити те, що потрібно, або щоб уникнути відповідальності за свої вчинки.
Це ніби спроба "втекти" від своїх справ.
Чому так відбувається? Іноді це просто тому, що ліньки робити щось, або завдання здається нудним. Можливо, страшно, що не вийде впоратися із завданням. Або дитина просто не знає, як інакше сказати, що не хоче цього робити. Вдаванням нерозуміння або неуважності вони ніби сподіваються, що завдання "зникне". А як це відчувається для того, хто просив про щось, а його ніби "не почули"?
Це може викликати роздратування або відчуття, що тобою маніпулюють, намагаючись уникнути відповідальності. Це ніби тебе не слухають і не поважають твоє прохання. Може бути відчуття розчарування або навіть ніби тобі говорять неправду, коли людина вдає, що не чула те, що ти чітко сказав.
Знати про такі "хитрощі" – це ще одна важлива цеглинка у вашому великому будинку безпеки. Це допомагає вам розпізнавати такі моменти і будувати справжні, міцні стосунки, засновані на довірі та повазі, а не на хитрощах.
Як це може відчуватися, коли вами маніпулюють?
Коли хтось ставить такі "хитрі" запитання або використовує маніпулятивну поведінку, це може викликати роздратування або відчуття, що тобою керують. Може з'явитися бажання виправдовуватися. Також може бути відчуття, що тебе не слухають і не поважають твоє прохання чи рішення. Після такого спілкування може залишитися відчуття емоційної втоми або тривоги. Коли дитина використовує розбіжності між батьками, це може створити додаткову напругу або конфлікт між мамою і татом.
Ключові ознаки, що допомагають зрозуміти, що це маніпуляція:
- Ваші внутрішні відчуття: Якщо запитання викликає раптове почуття провини, сорому, обов'язку, страху, або незручно відмовити – це може бути маніпуляція.
- Потреба виправдовуватися: Маніпулятивні запитання часто змушують вас виправдовуватися.
- Невідповідність: Слова можуть не збігатися з тим, що ви бачите чи відчуваєте, або з тим, що потрібно робити зараз.
- Специфічні слова: Запитання може містити "ти завжди...", "ти ніколи...", порівняння не на вашу користь.
- Наполегливість: Людина може повторювати запитання, ігноруючи ваші відповіді.
- Емоційне виснаження: Після спілкування залишається втома, роздратування.
Як реагувати на маніпулятивні запитання (загальні поради):
Важливі стратегії: вони дуже схожі для різних видів маніпуляцій!
- Зберігайте спокій! Не реагуйте емоційно.
- Слухайте своє внутрішнє відчуття!
- Встановлюйте чіткі межі. Спокійно, але твердо відмовляйте. Будьте послідовними.
- Не виправдовуйтесь занадто багато! Коротка, чітка відповідь краще.
- Можна м'яко назвати те, що відбувається. "Мені здається, ти намагаєшся...".
- Використовуйте "Я-повідомлення". "Мені неприємно...".
- Пауза перед реакцією. Дайте собі час подумати.
- Іноді – ігнорування (якщо це безпечно і доцільно).
- І, найголовніше, про це важливо говорити!
А як самому не потрапити в пастку і не стати тим, хто використовує такі "хитрощі"?
Мої маленькі супергерої! Ви вже знаєте, як це може бути неприємно, коли хтось намагається вас заплутати, змусити сумніватися, відчути провину чи сором, або уникнути відповідальності.
- Вчіться бути чесним супергероєм у спілкуванні! Це означає говорити прямо про те, що ти хочеш, що відчуваєш, що тобі потрібно. Це набагато простіше і допомагає будувати справжню дружбу.
- Якщо тобі чогось хочеться, просто попроси! Наприклад: "Можна, будь ласка, пограти твоїм телефоном?". Це чесний шлях.
- Якщо тобі не хочеться робити якесь завдання – спробуй сказати про це прямо! Наприклад: "Мені зараз не дуже хочеться прибирати іграшки, мені нудно". Можливо, дорослий зможе допомогти тобі або знайти інший спосіб.
- Будь сміливим і бери на себе відповідальність за свої вчинки! Навіть якщо ти зробив помилку. Сказати "Я розбив(ла) чашку, вибачте" набагато чесніше і краще, ніж намагатися зробити вигляд, що це сталося "саме по собі". Дорослі більше поважатимуть тебе за чесність.
- Якщо ти не розумієш завдання, не вдавай, що не чув. Краще перепитай прямо: "Вибачте, я не зовсім зрозумів(ла), що мені потрібно зробити".
- Якщо тобі важко говорити прямо, або ти не знаєш, як висловити свої почуття чи небажання робити щось, попроси допомоги у дорослих. Вони можуть навчити тебе, як це робити сміливо, чесно і зрозуміло.
Якщо ви самі інколи використовуєте такі "хитрощі", щоб отримати бажане, і вам приходить ідея так зробити – теж розкажіть про це дорослому! Вони допоможуть вам навчитися просити прямо і чесно.
Висновок
Мої маленькі супергерої! Знати про такі "хитрощі" у спілкуванні – це дуже важливо для вашої безпеки. Це допомагає вам розпізнавати такі моменти і для того, щоб ви самі будували чесні та міцні стосунки з рідними та друзями, засновані на довірі та повазі, а не на хитрощах. Пам'ятайте, що знання – це сила! А ваші дорослі – це ваші головні помічники!
Будьте обережні, піклуйтеся про себе і про інших, будьте чесними та сміливими! І до нових безпечних зустрічей! 👋